Дата та місце народження:
28 червня 1971 року, місто Славута, Хмельницька область.
Дата та обставини загибелі:
18 листопада 2017 року при виконанні бойового завдання в зоні проведення АТО на Луганщині отримав важке поранення голови від кулі снайпера.
Понад два тижні перебував у глибокій комі в лікарні імені Мечникова міста Дніпра. 4 грудня 2017 року помер, так і не прийшовши до свідомості.
Понад два тижні перебував у глибокій комі в лікарні імені Мечникова міста Дніпра. 4 грудня 2017 року помер, так і не прийшовши до свідомості.
Звання:
Підрозділ:
109-й окремий гірсько-піхотний батальйон (10-а окрема гірсько-штурмова бригада).
Місце поховання:
село Майків, 6 грудня 2017 року.
Життєпис:
Юрій Рудик народився 28 червня 1971 року в місті Славута Хмельницької області. Із 1975 року мешкав у селі Майків колишнього Гощанського, нині – Гощанська територіальна громада Рівненського району.
Навчався у Майківській 8-річній школі, Тучинській школі-інтернаті, загальноосвітній школі села Русивель; пізніше здобув технічну освіту у Корецькому ДТСААФ, де отримав фах водія.
1989 року був призваний до РА; по демоблізації шоферував, працював будівельником, їздив на заробітки.
З початком війни намагався піти добровольцем проте родині вдавалося його стримувати. Однак з початку 2017 року відновив свої зусилля і 21 липня вступив на військову службу за контрактом.
В лавах ЗСУ - солдат, водій взводу вогневої підтримки 1-ї гірсько-штурмової роти 109-го батальйону.
18 листопада 2017 року внаслідок пострілу снайпера зазнав поранення в голову під час ворожих обстрілів околиць міста Золоте Луганскої області.
Юрія відвезли до обласної лікарні ім. Мечникова в Дніпрі, перебував у глибокій комі. 4 грудня 2017 року помер, не приходячи до свідомості.
6 грудня 2017 року Героя поховали в селі Майків. Без Юрія лишились мама, сестра Світлана, дорослі донька і син, троє онуків.
Навчався у Майківській 8-річній школі, Тучинській школі-інтернаті, загальноосвітній школі села Русивель; пізніше здобув технічну освіту у Корецькому ДТСААФ, де отримав фах водія.
1989 року був призваний до РА; по демоблізації шоферував, працював будівельником, їздив на заробітки.
З початком війни намагався піти добровольцем проте родині вдавалося його стримувати. Однак з початку 2017 року відновив свої зусилля і 21 липня вступив на військову службу за контрактом.
В лавах ЗСУ - солдат, водій взводу вогневої підтримки 1-ї гірсько-штурмової роти 109-го батальйону.
18 листопада 2017 року внаслідок пострілу снайпера зазнав поранення в голову під час ворожих обстрілів околиць міста Золоте Луганскої області.
Юрія відвезли до обласної лікарні ім. Мечникова в Дніпрі, перебував у глибокій комі. 4 грудня 2017 року помер, не приходячи до свідомості.
6 грудня 2017 року Героя поховали в селі Майків. Без Юрія лишились мама, сестра Світлана, дорослі донька і син, троє онуків.
Нагороди:
нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно);
Меморіальні дошки:
4 грудня 2018 року на фасаді загальноосвітньої школи села Майків відкрито та освячено меморіальну дошку Юрію Рудику.
Портрет Юрія Рудика розміщено на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 10, ряд 10, місце 9.
Портрет Юрія Рудика розміщено на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 10, ряд 10, місце 9.