Дата та місце народження:
6 червня 1991 року, с. Селець, Дубровицька територіальна громада, Сарненський район.
Дата та обставини загибелі:
Загинув 29 серпня 2014 року під час виходу з Іловайського котла так званим «зеленим коридором» на дорозі в районі села Новокатеринівка Старобешівського району Донецької області. Особу Олега встановлено за експертизою ДНК у вересні 2015 року.
Звання:
старший солдат.
Підрозділ:
Місце поховання:
Тимчасово похований на кладовищі міста Запоріжжя, як невідомий солдат. 8 жовтня 2015 року Олега Ващишина перепоховали у с. Селець, Сарненського району, Рівненської області.
Життєпис:
Навчався в Селецькій ЗОШ. Протягом 2008—2009 років пройшов строкову службу в ЗСУ — у розвідувальній роті військової частини міста Рівне. Після демобілізації працював на будівництві у Києві.
Весною 2014 року у числі перших пішов добровольцем, з квітня — старший стрілець 8-ї роти 3-го батальйону 51-ї окремої механізованої бригади, навідник гармати.
Загинув під час прориву з оточення під Іловайськом. З 28 серпня не виходив на зв'язок. Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Запоріжжям невідомих Героїв.
8 жовтня 2015 року Олега провели в останню путь понад дві тисячі земляків. Перепохований у рідному селі. Залишилися батьки та молодший брат.
Весною 2014 року у числі перших пішов добровольцем, з квітня — старший стрілець 8-ї роти 3-го батальйону 51-ї окремої механізованої бригади, навідник гармати.
Загинув під час прориву з оточення під Іловайськом. З 28 серпня не виходив на зв'язок. Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Запоріжжям невідомих Героїв.
8 жовтня 2015 року Олега провели в останню путь понад дві тисячі земляків. Перепохований у рідному селі. Залишилися батьки та молодший брат.
Нагороди:
нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно);
Меморіальні дошки:
У грудні 2015 року встановлено меморіальну дошку на фасаді Селецького НВК, де навчався Олег. Навчально-виховному комплексу у с. Селець присвоєно ім’я Олега Ващишина у грудні 2017 року.
